|
Сонце сяє в вишині,
Промені пускає
Їй, йому, тобі мені
Й ніжно зігріває.
Тіло повниться теплом,
А душа вся щастям
Із любов’ю та добром,
Із усім нещастям
Розпрощавшись в тую ж мить.
Сонце ніжно гріє.
Серце більше не щемить,
А життю радіє
Так, неначе немовля.
Буйно розквітає
Вся навколишня земля,
А душа співає.
Як же, сонце, я тебе
Серцем всім кохаю,
Як і небо голубе,
Що не має краю!
В ньому ти, я на землі,
Та це не завада.
З серденька усі жалі
Йдуть, а йде відрада
В нього, в душу, як їх ти
Ніжно зігріваєш,
Сяючи із висоти
Неба, що торкаєш
Теж промінням золотим.
Краю в нім немає,
Як любові, що палким
Вогнищем палає,
О, до тебе, золоте
Сонце, і постійно
Ця любов ще більш росте
Й квітне чудодійно.
Євген Ковальчук, 06. 06. 2022
ID:
1069903
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 03.10.2026 18:52:51
© дата внесення змiн: 03.10.2026 18:52:51
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
