|
Все тепліше і тепліше
Вже у нас стає.
І на серці веселіше.
Туга розтає,
Наче сніг під сонцем. Сонце,
Та невже це ти?
Та невже усе не сон це?
Світиш з висоти
Так яскраво й зігріваєш
Лагідно мене,
Ніби воду, заливаєш
Світле, чарівне
Почуття у серце й душу –
Щастя. І за це
Дяку дать тобі я мушу.
Дякую! Лице
В променях твоїх блискоче
Все моє. І сміх
На моїх устах дзюркоче,
Мов струмок, утіх
Повен, як моє все серце,
А із ним душа.
Втіха річкою з них ллється,
Наче із ковша
Світла та чиста та водиця,
В цей прекрасний світ.
Дійсність це чи, може, сниться
Лиш? Немовби квіт,
Я у серці розцвітаю.
Щастя неземне
Ним й душею відчуваю,
Як всього мене,
Сонце, ніжно зігріваєш
Ти із висоти,
Сяючи, хай і не знаєш,
Може, цьóго ти.
Євген Ковальчук, 06. 06. 2022
ID:
1069859
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 02.10.2026 20:46:18
© дата внесення змiн: 02.10.2026 20:48:57
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
