Ми говоримо різними мовами
і такими довіку нам буть.
За словами, на вид кольоровими,
замаскована дійсності суть.
Під обгорткою вельми пістрявою
бракне серця, не лише душі.
За погордою надто поставою
проглядаються плями іржі…
Ти себе уявляєш конструктором,
що тримає в руках часоплин,
чи відомим зага́лові скульптором?
Та навколо не все пластилін!
Тебе ваблять прийоми і раути,
це уже для усіх не секрет.
Не марнуй ані сил, ані часу ти –
не богемний я, певно, поет.
Як завжди епатаж, знову спогади…
Що ти хочеш мені довести?
Тож віднині, при зустрічі – поглядом
тільки й можу тебе провести.
28.09.2019
* Досить відомій в миколаївських богемних колах кобіті Г.Д.
