О вічний Духу вільного ума!
В тюрмі, Свободо, факел ти живий,
Бо тільки серце є притулок твій, –
Любов скріпляє серце недарма.
Коли синів твоїх скує тюрма
Кайданами у склепу темноті,
Зміцнять країну муки їхні ті,
Свободи ж слава полетить сама.
Шийон! Зробилось місце це святим,
Твій діл печальний, мов вівтар, зберіг
Сліди ходіння кроком нетвердим, –
Стер Бонівар долівку, як моріг.
Та хай не зникне вічний шлях, що ним
До Бога лине зов страждань людських.
George Gordon Byron, Sonnet On Chillon
Eternal Spirit of the chainless Mind!
Brightest in dungeons, Liberty! thou art:
For there thy habitation is the heart -
The heart which love of thee alone can bind;
And when thy sons to fetters are consigned -
To fetters, and the damp vault's dayless gloom,
Their country conquers with their martyrdom,
And Freedom's fame finds wings on every wind.
Chillon! thy prison is a holy place,
And thy sad floor an altar - for 'twas trod,
Until his very steps have left a trace
Worn, as if thy cold pavement were a sod,
By Bonnivard! - May none those marks efface!
For they appeal from tyranny to God.
