Чи я натішилась тобою, море?
Чи надивалася у синь?
На бірюзові ті простори,
на ту сріблясту далечінь?
Та чи хіба таке можливо,
намилуватися до краю?
Щоразу захват, чудо, диво
і знову зустрічі чекаю.
Так ніжно бавлюся у хвилях,
вбираю моря аромат
і відчуваю духа крила,
душі містичний зорепад.
Повік закохана у море -
це древня часточка буття:
цілюще, щедре і суворе,
Як сила Магії Життя.
