Гей, степи широкі! Небеса високі,
На старі могили стежка повела.
А в душі тривога, а в душі неспокій,
Світ розхвилювався, наче ковила.
З вітром хвиля грає, аж до небокраю,
Стелиться рівнина жовтим обрусом.
У блакитнім небі жайворон співає,
Перепілка в травах кличе - під-падьом.
Як з путі не збитись, де води напитись?
У степу із сонцем треба буть на "Ви".
ЗАтінку немає, де тут прихилитись,
В цьому царстві тиші, літа і трави.
Вільно на просторі, далі неозорі,
Ти - поміж світами! зблизька і здаля.
... А вночі в пшеницю небо сипле зорі,
І на повні груди дихає земля.
