Сонце встало над горою,
Теплий дотик до душі...
Знов розлучені з тобою,
Блищать сльози на щоці.
Добре гіркоти напилась,
Досі осад на вустах...
За полеглих помолилась
У скорботний для нас час.
Зовсім свіжі ще могили,
На щиті герої сплять.
Вони майже і не жили,
Серце країться від втрат.
Ніч зірки кидає з неба,
Наче жереб — кому жить...
Чорна туга стисла ребра,
День як ніч — єдина мить.
