Іван Низовий протер окуляри,
зиркнувши на всіх знічев'я :
"Я ж казав про москальські удари
і страшне сьогодення..."
Креснула іскра від блиску грому,
всівся до крісла бавовняних хмар.
Зверху димить цигарки димок,
знизу кипить пекельний вар...
Котел цей справді прогнозували,
бо як інакше з цинічним сусідом.
Років двадцять перепочили
й знову боротися із московитом.
Не діждався поет гулу Содому.
Осінь крила вручила йому,
перетнувши Пегасом межу...
Раптом дрони пронизують млу,
низами кленуть орду -
суче плем'я.
30 вересня 2011 року відійшов до кращих світів Іван Данилович Низовий - український поет-шістдесятник, будівничий України, якому завжди боліла її важка доля.
"Нас приведуть іще до Крут
новітні "гетьмани" захланні,
й закряче знову крук
над полем брані,
ой, закряче,
і не одна душа заплаче,
і коні захропуть в тумані,
залізних не порвавши пут !..
А в березневий каламут,
на проліски блакитні ранні
криваві ручаї з-під Крут
хлюпнуть, нежданні...
І неначе
не був відважним, ти, козаче, -
знов "муравйовці" окаянні
тебе в глухий загонять кут...
Ми несемо тягар спокут,
в своїм краю чужинцем гнані,
від тих, не перших наших, Крут -
і до останніх.
1993 рік, Іван Низовий.
ID:
1069718
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Балада
ТЕМАТИКА: Присвячення
дата надходження: 30.09.2026 12:15:23
© дата внесення змiн: 30.09.2026 18:55:42
автор: Мандрівник
Вкажіть причину вашої скарги
|
