Болить нам Київ...
Добірка моїх віршів, присвячених Києву - місту-столиці і місцю нашої Сили.
*******
Києву
І печеніги, й половці, й монголи,
Й нащадки підлі дикої орди
Тебе розп'ять хотіли і сліди
Твої затерти на житейськім полі.
Тут гримав ворог в Золоті ворота
І бився об собори і церкви,
А виродків московії полки
Твоє священне крали древнє злото.
Та Київ знов, як Фенікс, воскресав
Із полум'я ненависті заграв,
Оплот Свободи й Духу, серцю милий.
Ворожа злоба згине - віща мить!
Живе наш Київ, бореться, стоїть.
Тут серце України - місце Сили.
28.09.2026
********
Ремейк відомої пісні
Як тебе не любити,
Києве мій?..
Д. Луценко.
Київ наш сонцеликий
під склепінням зими.
Володимир Великий
хрест возносить з пітьми.
Дзвони київських храмів
до Бога течуть.
Захист Господа - з нами
й правічна могуть.
Ген святая Софія
і величний Богдан,
І засніжені вії
розтуляє Майдан.
Зорить Сотня Небесна,
як Київ стоїть.
Пам’ять наша воскресла –
цей стогін століть.
Б’ють шахеди прокляті
і тривоги виття…
Люди ж гасять багаття
і рятують життя.
Небо вибухи крають,
руїни і дим,
Та дітей захищаєм
серцем своїм.
Київ знав лихоліття,
чув БатИя ходу…
Відшуміли століття –
й знову нищим орду,
Світ з безодні рятуєм,
кривавий наш бій.
Голос пращурів чуєм,
Києве мій.
Серце біль розриває:
нищить ница орда…
Гину й знов воскресаю
із тобою щодня.
Українці здолають
морози й пітьму,
І заквітнуть, заграють
каштани в цвіту.
Харків, Львів і Полтава…
всі вкраїнські міста,
Мужність ваша і слава
у віки пророста.
Нам боротись і жити
у вирі надій…
Нині ж – ворога бити,
Києве мій!
Скресне «море зелене»,
мирний день розцвіте,
Батько Дніпр широченний
біль війни розмете.
Україні кріпити
свободу і мир…
Жити, мріять, любити,
Києве мій.
#Світлана_Імашева
*******
Що відчули вони,
коли падали зрушені стіни,
Коли смерть обіймала
і гасло життя?
У палаючім Києві
плакали кров’ю руїни…
І не буде прощення,
як нема каяття.
Скільки ніжних життів,
мов затоптані злобою квіти,
Скільки мрій полягло
і погасло дитячих очей…
Як наругу таку
може Світ допустити,
Світ, що Ним сотворенний
для щастя, ачей?..
Ми цей хрест несемО
на всесвітню Голгофу,
Омиваємо юною кров’ю
вселюдські гріхи.
Гинуть діти, народ
через ката, убивцю жахного.
Світ, почуй, схаменися!
Зупини люте зло, зупини…
2025
**********
Київ у ніч - між вогнями,
В сизому морі димів…
Господи, є ти між нами?
Бачиш: весь світ посивів.
Чуєш: руйнуються стіни,
Часу уламки бряжчать…
Осінь паде на коліна,
Гусне багрянцю печать.
Осінь барвистої гами
Листям останнім бринить…
Тужно здригаються храми,
Дніпр… Володимир зорИть.
А за полями, в окопах –
Хлопці, вкраїнські сини.
Стислося серце Європи…
Господи, їх сохрани!
Трісло розлючене небо.
З жахом тікають щури…
Боже, благаю, не треба!..
Безум оцей зупини.
Бореться, б’ється, карає,
Молиться, вірить і жне,
Гасить, рятує, стріляє -
Вічно Вкраїна живе!
Осінь яскравої гами,
Корчі останні війни…
Моляться київські храми,
Стомлені, б'ться сини.
2025
********
Береги Борисфена - й злотохресна блакить,
На правіччя раменах батько Київ стоїть...
Тут по цвинтарях-кручах - над пожарища орд -
Пам'ять квилить болюча: бродять Дір та Аскольд.
Із часів Ярослава - мудрих книг яснота,
Ген возносяться Лавра і Софія свята...
Тут творіння Растреллі, що вінчає віки,-
Та Андріївська церква, де узвіз гомінкий.
Миють хвилі Дніпрові золоті береги,
Мліє Київ ранковий від каштанів жаги.
Тут минуле й сучасне сплітаються знов,
Як єднаються часто боротьба і любов...
Окропилися кров'ю із розстріляних ран
Злото-сині корогви і кипучий Майдан...
Тут минулої слави й горя гіркого груз,
Українська державо - вічна Київська Русь...
2017
************
Київ. 28 липня 2018 року. Хресна хода.
І прапори, і сонце, і молИтви,
І Володимир вічний над Дніпром,
А Київ грав, немов орган величний,
Сіяв у Космос банями церков.
І вулиці живі текли-гучали,
Вливаючись в Софіївський майдан,
Де на дибИ коня зірвав зухвало,
Нас про москву попереджав Богдан.
І говорили дзвони, дзвони, дзвони,
Й молилися просвітлені серця,
Кому Любові вищої закони
Дано пізнать - від Сина і Отця.
Ще хтось співав "Червоную калину",
Котились сльози світлі по щоці...
Тут рідна мова, церква, Україна -
Від витоків найглибших - від Русі.
Молилось, певно, й сонце в небі синім
В злото-блакитній ризі - над Дніпром,
І зирив Космос янголів очима
Вниз, на людський озвучений огром...
2018
***********
Київ. Осінній етюд.
******
Київ. Ранок. Сльота осіння.
У вуалі дощів - Дніпро.
Зойки потягів - голосіння
Понад міст - із пащек метро.
Жінка в потязі - заспівала,
Простувала крізь натовп - повз...
"Чорнобривці" оті гучали
Відчайдушним сигналом SOS.
Батько Київ. Сльота осіння.
Стугонить 21-й вік.
Із непам'яті - воскресіння:
То давно було - не торік...
Десь із юності спогад стисне
І спливе, як перлистий дощ:
Золотава імла над містом,
Велелюдних гучання площ...
Та осіння каштанів казка,
Той Шевченків стрімкий бульвар,
Гладіолусів горда ласка,
Барв і запахів карнавал...
І Дніпро тятивою ляже,
Буйногривисто-молодий:
Пектораль золотавих пляжів -
У лещатах мостів стальних...
Віідбурунилось, відсіяло,
Разом з юністю відійшло...
Жінка в потязі все співала -
Місто в сіру імлу пливло.
2017
ID:
1069714
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 30.09.2026 10:35:53
© дата внесення змiн: 30.09.2026 10:35:53
автор: Світла(Світлана Імашева)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Зворушливо 
