Мені здалось, у осені роман —
Як пояснити, що цвітуть каштани,
І м'яти аромат несе туман
В долонях білих, наче з порцеляни?
Тепло гостює, поки ще є час.
І зігріває променем ласкаво,
Він до останку поки ще не згас —
Підморгує жаринкою лукаво.
А поруч нерозділена любов —
Осінній сплін, підсолений дощами.
І я вдивляюсь в осінь знов і знов —
Вона п'є сум гарячими вустами.
І відчуваю той осінній біль,
Неначе я закохана безтями...
Та прийде грудень, біла заметіль
Осипле землю сріблом, пелюстками...
І зникне той, хто серденько розбив,
Лишивши флер печалі, безнадії...
Той зрозуміє, хто ось так любив,
Плекаючи в душі солодкі мрії...
16.09.26
