|
Я запрошую тебе, відрадо,
В серденько своє та в душу радо.
Прошу я тебе, в них увійди,
Щоб я жив в своїм житті з тобою,
Врешті розлучившись із журбою
Темною, мов нічка, назавжди!
Увійди до них, немов до хати!
Огорни собою, наче мати
Щойно вже народжене дитя,
Любо, ніжно, лагідно, ласкаво
Й грій їх, наче сонце, що яскраво
Сяє, протягом всього життя,
Що у мене лиш одне-єдине!
З часом назавжди воно пролине
Так, як в кожної людини в світі цім.
Доки ж є воно, іде, минає,
Хай воно з тобою оминає
У мені усі нещастя в нім!
О відрадо, будеш ти зі мною,
Буду я життя плисти рікою,
Доки серце в грудях стукотить,
Дзвінко б’ється, тихо калатає,
З насолодою, що меж не має,
Кожну неповторну часу мить
І ділитись щедро так тобою
З усіма, хто журиться з журбою,
Щоб вони з тобою теж пливли
Безупинною життя рікою,
Розлучившись з долею гіркою,
Щоб щасливими з тобою всі жили.
Євген Ковальчук, 23. 05. 2022
ID:
1068981
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 15.09.2026 21:47:32
© дата внесення змiн: 15.09.2026 21:47:32
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
