По стежині росяній вийду за село.
Ніч прикрила хмарами місяця чоло.
Пісня соловейка чується здаля,
А берізка тихо з вітром розмовля.
Вітре, вітеречку, вітре молодий,
Посели надію, мрію не убий.
Ніч сховає зорі, ранок зазоріє
Сонечком ціловані зацвітуть сади.
Силу життєдайную від землі черпну.
І наповню вірою радість неземну.
Та на крилах вітру в небеса здіймусь.
До вершини щастя ніжно притулюсь.
Журавлиним вирієм вдаль пливуть літа.
Сипле врожаями нива золота.
Хвоєю шепочуть, шелестять ліси.
Завмира серденько, мліє від краси.
Вітре, вітеречку, вітре молодий,
Посели надію, мрію не убий.
Ніч сховає зорі, ранок зазоріє,
Щоби повернутися піснею сюди.
