Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
Передчуття — перестороги,
Де тінь від возу серед поля
На крилах янгольських у латках
Рятує розум від сваволі
І пут суспільного порядку…
