ПУСТА ХАТИНА
Пуста хатина серед поля,
Неначе виплакана доля,
Бо син, і брат, і навіть тато
Пішли за неньку воювати.
Пуста хатина, та не пустка –
Зосталась в скрині мами хустка,
Яка з війни їх всіх чекає,
Хоч мами вже давно немає.
Пуста хатина край дороги…
Чекають тут з війни пороги,
Чекає пліт з лози і брама,
З Небес молитву молить мама.
Пуста хатина, як билина,
Стоїть тепер, як сиротина,
Роки вві сні війну лиш бачить,
І чорний ворон часто кряче.
Пуста хатина ллє вже сльо́зи,
Із нею плачуть верболози,
Не мирне небо вже над нею…
Кровавий місяць із зорею.
Пуста хатина молить тихо,
Аби від нас вступилось лихо,
Аби і син, і брат, і тато
З війни живі вернулись в хату.
13.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID:
1068908
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 13.09.2026 23:51:09
© дата внесення змiн: 13.09.2026 23:51:09
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
