Усім, хто завинив мені в житті,
Пробачив щиро я уже давно.
Тих, з ким мені тепер не по путі,
Я відпустив... живіть, бо так дано.
Прийняв усе, як є, щоби піти
Без упередження і зайвих слів,
Спалив несхожені іще мости,
Залишивши азарт минулих днів.
Я зміг прийняти і змовчать та йду...
Не сперечаюсь більше я ні з ким.
Ховаю здавнену сльозу гірку
Та пам'ятаю все я, поміж тим..
На світ по-іншому дивлюся я,
Де згасли усі межі і фронти.
Чи сил додала мудрість ця моя?
Не впевнений.. Та йду я до мети.
12.09.2026
