|
Я під сонцем все лежу
Й ніжно зігріваюсь
Ним. Я більш не тужу.
З ним я посміхаюсь
Радісно. Моє життя –
Не життя, а диво.
Світлі думи й почуття
Маю. Так красиво
Сонце сяє і мене
Ними огортає.
Радість, щастя чарівне…
Краю в них немає.
В серці та душі вони.
Лагідно та мило
Сонце, що із вишини
Світить, розбудило
Із глибокого їх сну
Так, як в нашім крáю
Дивовижну цю весну,
Що в прекраснім маю,
Цвіті тім, що навкруги
Нині в нас буяє
І чарівністю снаги
Живить, наповняє.
Все це завдяки тобі,
Любий сонце-друже.
Ось, за що я, далебі,
Дійсно, справді дуже,
Вельми, надзвичайно, вкрай
Так тебе кохаю,
Як і батьківський свій край,
Де я проживаю,
Доки цілі ночі й дні
Тихо серце б’ється,
Доки все життя в мені
Вмить не розіб’ється.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
ID:
1068793
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 11.09.2026 21:12:36
© дата внесення змiн: 11.09.2026 21:12:36
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
