У моїй душі цвітуть
Почування-квіти,
Що шляхом життя ведуть.
З ними лиш радіти
Хочеться життю мені.
Я йому й радію,
Як і красній цій весні
І, мов молодію
У душі. Презапашні
Почування-квіти.
Добре з ними так мені!
Я, неначе діти,
Їм радію кожну мить
Часу, що минає,
Доки серце стукотить,
Б’ється, калатає
Тихо в грудях. В нім вони
Також є, існують
І, мов перший цвіт весни,
Гарно так квітують,
Що мені бракує слів
Передати вроду
Їхню – квітів-почуттів.
Певно, їх відроду
Ще ніхто не відчував
В світі цьому всьому.
Ну, яке життя би мав
У собі на ньому
Я, якби їх не було?
Все життя би в’яло
Замість того, щоб цвіло,
Квітнуло, буяло.
Та життям моє б життя
І не звалось в цьому
Світі. Квіти-почуття
Понад все у ньому.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
