Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, мов фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
Як спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Як медовий екстаз
Нерозпізнаних Трій*,
Як почуте пророцтво,
Що ховають між вій
Міднокрилі примари
Цифрової доби —
Як червоне захмарне
Від життя жадоби.
Це, до сказу, нестерпно,
Бо терплячі не ждуть.
Блиск підпільного меду
Заплітає редут.
У болотах є завжди
Невідомого вміст,
Як святе в напівправді,
Що несе гуманіст.
* Трії
У давньогрецькій міфології пророчиці
у вигляді бджіл із людськими
обличчями — це Трії (грец. Θριαί, англ. Thriae).
Зв'язок пророцтва та бджіл був настільки сильним,
що згодом у найвідомішому храмі античності
— Дельфійському оракулі —
головну жрицю-пророчицю (Піфію)
часто метафорично називали «Дельфійською бджолою»,
а самих жриць великих богинь (Артеміди,
Деметри) іменували Меліссами
(що буквально означає «бджоли»).
