Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадських пробуджений сумнів,
Шукають в рядках слід думок сиротливих...
Закиньте подалі, насуньте понижче,
Зубами тримаючи провід гірлянди
Над глиною часу, глевкою, як завжди,
Щоб тінь відтворити скляної троянди.
Ні, мушлі не знають про світле майбутнє!
Тунелі не бачать підступне у світлі!
Ніщо у безчассі не завжди привітне,
Та нам не спинити зворотного відлік...
