|
Історія кохання відомої канадської співачки Селін Діон і її музикального менеджера Рене Анжеліна.
1
Вони зустрілись, щоб не розлучитись,
Кохання, мов святиню, пронести…
Відійде першим він, аби спочити,
Вона ж для нього буде ще цвісти…
Кохання їхнє – загадка для світу…
Йому – під сорок. Їй – дванадцять літ.
Він – менеджер, належав до еліти.
Вона лиш починала свій політ.
Їх зустріч, мабуть, влаштувало небо…
Вона – сором’яздиве ще дівча,
В душі співати мала вже потребу,
Та не було надійного плеча.
Як музикант він у житті відбувся,
Мав у душі по вінця і тепла ,
Та в Монреалі об дівча спіткнувся,
Хоча вона ще підлітком була.
Вона із надто бідної родини,
Ніяковіла перед співаком,
(В Канаду рід прибув із України),
Її до співу запросив кивком.
Він сотні голосів чув початківців,
Та коли рот відкрило це дівча,
Заплакав… Хоч і був артист у віці,
Та пригорнув до мужнього плеча.
Побачивши у ній майбутню зірку,
Він зрозумів: їй не злетіти в вись.
Безгрішне небо їм було за свідка –
Не зразу душі й руки обнялись.
2
Він зробить все, аби її зростити,
Контролював кожнісіньку деталь.
Для здобуття музичної освіти
Заклав будинок! Все, що мав, віддав.
Примусмв її вивчити англійську –
До сцени їй дорогу прокладав.
Вона ж, закохана, розквітла, мов берізка,..
Як бути тут: радіти чи ридать?..
Йому - за сорок. Їй – вже… дев’ятнадцять.
Боялися обоє почуттів.
Та й світ не дозволяв у цім ззнаться,
Хоч кожен з них давно уже хотів.
Вона зізналась першою в коханні
І цим зробила вибір у житті.
Він – відповів. В людському океані
Ніхто не зрозумів тих почуттів.
3
Вінчались теж вони … у Монреалі –
Обітницю давали при свічах.
Життя їх склалось надто ідеально:
Синочки три зростали на очах.
Та доля стала їм випробуванням –
У нього згодом виявили… рак.
У зморшки одяглося їх кохання…
Концерти всі скасовано відтак.
Вона його …купала, годувала,
Не залишала навіть і на мить.
Не плакала. Тепер і…… не співала –
Коханого боялася втомить.
Їй не потрібні стали гроші, слава –
Вони не врятували їй його.
На жаль, життя людське– це не вистава.
Його ж хвороби спопелив вогонь.
Коли ховали, плакала й… співала,
Аби завдячити його душі.
Своє кохання слізьми умивала,
Навколо люди плакали й чужі.
На сцену повернудася… не згодом
Потішити Лас Вегас і… його.
Душа коханого була їй кодом.
Не зрозуміти людям лиш цього!
5.09. 2026.
.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
ID:
1068658
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.09.2026 22:10:39
© дата внесення змiн: 24.09.2026 18:38:06
автор: Ганна Верес
Вкажіть причину вашої скарги
|
