Ввік я не дозволю почуттям
Злим мене у свій полон забрати.
Тішусь я в душі своїм життям.
Добрі почуття лиш відчувати
Буду я увесь земний свій вік.
В них життя мого сенс полягає.
Темних почуттів хай більш повік
Серденько моє не відчуває
Із душею, з тілом, у якім
Серце та душа перебувають
Так, як я у світі цім земнім!
Почуття ці світлі зігрівають
Ніжно, наче сонце золоте,
Що сія на синім небозводі!
Хай життя часами непросте,
Добрі почуття стають в пригоді,
Бо із ними я долаю лихо все
І усе, що лихо це приносить,
Душу розриває, серце ссе,
Хоч ніщо із них цього не просить,
Бо душа та серце прагнуть жити
І життю цьому лише радіти,
А також завжди добро робити,
Щоб раділи всі, неначе діти,
Щоби щастя й радість обіймали
Ніжно так, як матінка дитину,
Щоб душею й серцем відчували
В цьому світі кожну ніч і днину,
Всяку їхню мить, яка минає,
Люди всі, допоки в грудях б’ється,
Стукотить тихенько, калатає
Серце, адже в світі цім дається
Нам усім життя лише єдине,
Що, хай як би всі ми не хотіли,
Все ж колись, та все-таки пролине,
Як і миті ті, що пролетіли.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2022
ID:
1068609
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.09.2026 20:51:32
© дата внесення змiн: 07.09.2026 20:51:32
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
