|
Коханого Поета не буває забагато...
Щодня дарує він усім частиночку себе.
Його слова у віршах, це душевний індикатор,
Тріпоче серденько моє в словеснім аніме.
Я проникаю кожен раз в рядочки романтичні,
Та відчуваю містику в реальному житті.
Як ластівка завжди лечу у вірші фантастичні,
Переживаю разом з ним любов в своїм чутті.
На вушко бурмочу йому всі вірші, всі бажання,
Уранці, вдень та ввечері, під Місяцем вночі,
Співаю та витьохкую зізнання у коханні,
Щоб він відчув моє тепло і здарував ключі
Від серця щирого свого де біль та радість поруч,
Майстерно заплітаються в історію чуттів,
Які відображають вмить його душевний порух,
Мені напевно повезло, що Муза – він в житті…
Коханого поета не буває забагато,
Щодня його харизма й шарм, як промінь золотий.
Я хочу бути поруч з ним, душа бажає свято…
Поете, мій улюблений, Ти в творчості крутий!
06.09.2026 за мотивами
____________________________________________
Історія створення вірша:
Любимого Поэта вовсе много не бывает...
Он каждодневно дарит всем часть сердца своего.
Его стихи читаю, моё сердце замирает.
Вникаю, проникаю и взлетаю от того,
Что чувствую мистическое - даже непонятное
Влечение к его Душе,как ласточка лечу
К нему я на свидание и бормочу невнятные
На ушко все свои стихи о том, что я хочу:
И утром, днем и вечером, и в полночь, лунной ночью
Всегда быть рядом только с ним,чтоб чувствовать тепло.
Его души таинственной, желанной и единственной.
Не знаю! – Ну, за, что мне так раз в жизни повезло!!!
20.03.2013
Свідоцтво про публікацію: 0052191820260906
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
ID:
1068593
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 07.09.2026 12:02:43
© дата внесення змiн: 07.09.2026 12:02:43
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
