Стоїть криниця, криниченька,
мовчить водиця, водиченька.
Вийшла дівчина чорнява,
воду набирає,
воду набирає —
милого чекає.
Стоїть криниця, криниченька,
холодна водиця, водиченька.
Набирає воду,
пісню співає:
— За що ж мене він покохав?
Невже лишень за вроду?
Прийшов хлопець-козаченько,
сповістив новину:
— Їду я на чужину,
на війну полину.
Стоїть криниця, криниченька,
чекає водиця, водиченька.
Похилилась голівонька,
очі заблищали.
Зникла посмішка з лиця —
немов мерця ховали.
Пригорнув, поцілував,
до грудей прижав:
— Я тобі, моя єдина,
серденько віддав.
Стоїть криниця, криниченька,
прозора водиця, водиченька.
Заіржав кінь вороненький,
курява при шляху.
Силует зника вдалині —
їде бити ляхів.
Помолилась, поридала —
сонечко сідає.
Серце молоде спокою
нія́к не має.
— Скільки треба — буду ждати,
буду виглядати,
буду косу берегти,
козака чекати.
Стоїть криниця, криниченька,
мовчить водиця, водиченька.
