Сонце з обрію вже встало
І яскраво запалало
В синіх небесах,
Теплі промені розлило,
Все навколо освітило,
Темну ніч у прах
Стерши. Вже немає ночі.
Світло сонця світить в очі
Крізь вікно небес.
Вчора день помер неначе
У вечірній час, одначе
Нині ж, мов воскрес.
Сонце день цей оживило
В мить, як сяйно засвітило,
Й лагідне тепло,
Мов водиченьку, розлило
Навкруги так любо, мило,
Щоб усе цвіло
Буйно, пишно розквітало
І красою чарувало
І мене, й тебе…
Наш дім – це земля, а сонця
Жовтого, мов зерна пшонця, –
Небо голубе.
Сонце зайде – день минеться.
Завтра вийде, повернеться –
Прийде інший. Мов
Білий сніг, і він розтане,
Та інакший день настане,
Ніч змінивши знов.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2022
