Скажіть, прошу, як жити - бути,
Як існувати у важкий цей час?
Коли кров рідна хоче знищити, принизити, накласти кайдани і пута,
Коли людина рідна відмовляється від Вас?
Катує ненавистю, проїжджає по душі словесним танком
І перетворює в чудовиська обох, себе і Вас,-
Як можна себе ну настільки не любити,
Щоб із зсередини все руйнувати і бажати, щоб запал весь до життя погас?
Це темна ніч, якою я закута,
Яка зсередини на шмаття рве.
Але хай важко зараз і хай буду я до темряви прикута,
Світло мене усеодно врятує як знайде.
Я просто вірю, щиро й знаю:
Я - вільна буду і дім свій я все-таки знайду,
Я скину ті усі страшні кайдани
І буду ще яскравіше світить, коли я, справжня, в дім свій рідний, світлий, добрий, милий увійду!
Я вірю!
ID:
1068508
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.09.2026 23:08:58
© дата внесення змiн: 05.09.2026 23:08:58
автор: Irusia
Вкажіть причину вашої скарги
|
