Пора відлі́тила. Вже знову їй до осені.
Вкисають промені у діжці із лілей,
А солов'ї, від жнив, у розшук оголошені,
Пісень шукають, у мовчанні, між гілей.
І теплохвилить зір корицею кирпатою,
Вкладає гронами калинові разки,
А дощ малиновий слізьми біжить за хатою,
Не оминаючи порічок галузки́.
Зазолотився звіробою слід розсипаний;
Десь творить святість меду обраний стільник.
За кожним днем іде новий, у зорях кликаний,
Багряним шитий кармазиновий рушник.
Марія Дребіт (Голодрига)
05.09.2026 Португалія
малюнок авторки із використанням ші
