Є у мене сусід Ілліч, не Ленін, ні.
Микола Ілліч якщо в десяточку називати цю людину.
Директор школи
Ще тої закалки.
Одним словом - Динозавр,
Вимираючий вид.
І пенсія в нього наче й гарна -
Двадцять тисяч гривеників
Набирає учні і набирає
На теє репетитерство -
Конкурент Новій українській школі,
А може на таких як він тая школа ще тримається.
Сто гривеників бере -
Я ж кажу злочинний конкурент.
Дізнався я про ці стогривенники
Та й до нього, комусь же потрібно і цього
Дурня учити, а то знаю я його методу -
Подивився онлайн урок свого колеги
І повторює, повторує, аж поки дитина
Захоче уже нарешті засвоїти,
Бо поки не зрозуміє - повторення матеріалу триває довго.
А куди йому уже на пенсії та поспішати то.
От кажу йому:
- Ілліч, ви не тим займаєтесь,
Наче ж не повний дурень,
А зі сторони - дурень дурнем
І ваші колеги на вас зуб точать,
Їм кажуть діти ви хапуги
От Микола Ілліч людина,
У нього все по божому, тариф сто гривень уже десять років як.
А ви, ех, махнуть рукою і до Ілліча,
А йому всіх подавай.
Він кошній копійочці радий.
От і кажу йому - закінчуйте цю маячню.
У лікарів переймате досвід.
У них не уроки, а консультації.
Не ви, а вам діти-пацієнти будуть годину розповідати
Чому вони до вас звернулись, чого не знають,
Як їм тяжко,
Ви ж уважно вислухайте їх
І через годинку скажіть:
- Слава Богу ви - здорові,
За консультаційний прийом - дві тисячі гривень,
Приходьте ще.
Він аж засяяв від моїх слів.
Навчився сам і передав досвід колегам!!
ID:
1068482
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.09.2026 14:10:45
© дата внесення змiн: 05.09.2026 14:15:53
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
