Меч зради
А не той патріот , хто вишиванку одів,
Має довгий язик ,вміє говорити.
Хто на царський трон, і у тепле крісло присів
Вміє державні скарби з кумом ділити.
А не той блажен муж,що у гарній одежі,
І б'ється у груди,що святий чоловік.
Будує замки, вілли, і високі вежі
І обкрадає ближнього увесь свій вік.
Вчора ,хто тримав прапор свободи у руках
Нині з чортом сидить за столом п'є каву.
А він буде проклятий своїми у віках
Голову зітне кат , обухом булава.
Пограбований люд платить велику ціну
За свободу -життям, невинною кров'ю.
Лукавий ,жадний вішає на вуха лапшу
Пхає всіх на дно ... ранить до сліз ,до болю.
А той, хто учора царю руки цілував
У парі з ним складав на майбутнє плани.
Він за бабло - сам себе ,і свій народ продав
Мечем зради завдав - Україні рани.
О , славний мій роде , не будь глухий,і сліпий
Розпізнай, поміж усіх - хто свій, хто чужий.
Бо не спить вночі на болотах повзучий змій
Кує зброю, риє тобі яму лихий.
Косим оком дивиться на твій рай,і твій дім
У лютий вижене на мороз із хати.
Прийде з війною, спалить все у попіл у нім,
За своїм сином заголосить мати.
Народе, ти на своїх грудях пригрів змію,
Обвила на зашморг шию, хоче смерті.
Зрадник, блазень за безцінь віддав зброю твою
Дух свободи на сповіді у одверті.
ID:
1068362
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.09.2026 08:38:50
© дата внесення змiн: 03.09.2026 09:42:19
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
