Злетіли мрії за обрій наче птиці,
Зацвіли, як зорецвіт у небесах.
Глянули до ріки , дзеркало водиці,
Там ,де воду п*є від спраги білий птах.
Зійшла край неба зоря - мрією цвіте,
Осяює пташечці - Чумацький шлях .
В пеклі війни шукає сонце золоте
Дощу , щоб погасив вогонь , оцей жах.
Пірнувши мрія неначе у океан
Купається в сяйві сонця - блакитті.
Проростає зернятком у золотий лан
Зацвіла немов маків цвіт у житті.
О милий світе ,мій земний тихий раю ,
Передаю тобі сонячний привіт.
З небес ясні зорі тобі нахиляю
В мріях - цвіту наче яблуневий цвіт .
О небо - Доброго ранку! Доброго дня!
До тебе я корінням проростаю.
Зранку до схід сонця, осідлаю коня,
Поїду в росяні трави до гаю.
Там на березі ріки шумить старий ліс ,
Він чорні хмари вітром розганяє.
Скрипить над тихою водою верболіз
З небес на божу красу споглядає.
Там край дороги розлогий дуб , тополі
Проженуть із душі смуток і печаль .
Ходить босий лелека у чистім полі,
І несе мою мрію у синю даль.
У душі довгождану мрію плекаю,
Хай закінчиться війна і буде мир!
Хай вітри з марсу проженуть хижу стаю
Сіє зерно в ріллю козак - богатир.
Хай стрічає синів матінка із війни
Цвітуть в саду мальви - ружі в розмаю .
Хай під мирним небом наливають сади
Ростуть щасливі діти , як цвіт в маю.
‐-----------
Меч зради
А не той патріот , хто вишиванку одів,
Має довгий язик ,вміє говорити.
Хто на царський трон, і у тепле крісло присів
Вміє державні скарби з кумом ділити.
А не той блажен муж,що у гарній одежі,
І б'ється у груди,що святий чоловік.
Будує замки, вілли, і високі вежі
І обкрадає ближнього увесь свій вік.
Вчора ,хто тримав прапор свободи у руках
Нині з чортом сидить за столом п'є каву.
А він буде проклятий своїми у віках
Голову зітне кат , обухом булава.
Пограбований люд платить велику ціну
За свободу -життям, невинною кров'ю.
Лукавий ,жадний вішає на вуха лапшу
Пхає всіх на дно ... ранить до сліз ,до болю.
А той, хто учора царю руки цілував
У парі з ним складав на майбутнє плани.
Він за бабло - сам себе ,і свій народ продав
Мечем зради завдав - Україні рани.
О , славний мій роде , не будь глухий,і сліпий
Розпізнай, поміж усіх - хто свій, хто чужий.
Бо не спить вночі на болотах повзучий змій
Кує зброю, риє тобі яму лихий.
Косим оком дивиться на твій рай,і твій дім
У лютий вижене на мороз із хати.
Прийде з війною, спалить все у попіл у нім,
За своїм сином заголосить мати.
Народе, ти на своїх грудях пригрів змію,
Обвила на зашморг шию, хоче смерті.
Зрадник, блазень за безцінь віддав зброю твою
Дух свободи на сповіді у одверті.
ID:
1068334
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.09.2026 18:04:28
© дата внесення змiн: 03.09.2026 09:45:46
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
