Тихенько вересень постукав у вікно,
Він так хотів дітей зібрати в школі.
Життя малих - то біле полотно,
Дитинства щастя, очі волошкові.
Він заглядав тихенько у підвал,
Шукав на гойдалках, у полину густому.
Чомусь змінились місто і квартал,
Не чути з вікон «Ану йди додому!»
Мов сльози дощик бризнув із небес,
Шкільне подвір’я тишею лякає,
Та все ж надіється на чудо із чудес,
Що дітвора у гості завітає.
Дітей зустрінуть радо вчителі,
А перші дзвоники так гучно пролунають
І будуть слухати майбутні школярі
Уроки миру, що так всі чекають.
Олександр Степан.
31.08.26р.
