|
В блакитне небо я дивлюсь.
У нім немає меж.
Сіяє сонце. Я сміюсь
І серце в грудях теж.
Сміємось радісно ми вдвох.
Ні, також і душа.
Сміємось весело ми втрьох.
Нас сонце утіша
Теплом яскравих промінців,
Що з неба шле. В мені
Вирує безліч почуттів
Прекрасних в ції дні
Весни. Вона прекрасна теж,
Як, ясне сонце, ти.
Усе цвіте навкруг усе ж.
О сонце, ти світи
Та грій мене, людей усіх!
І плавать будем ми
Усі й надалі в морі втіх.
Щасливими людьми
Ми будемо на світі цім
З тобою, сонце, жить,
У щасті світлім, чарівнім
Не будемо тужить.
Твоє тепло розтопить вмить
Всю тугу, наче лід,
І радість в серденько примчить,
За нею щастя вслід.
Їх лагідне твоє тепло
В цім світі нам несе,
Бо, сонце, їхнє джерело –
Це ти. З тобою все
Навкруг – це казка чарівна,
Що втілилась в життя,
В душі буяють, як весна,
Лиш світлі почуття.
Євген Ковальчук, 12. 05. 2022
ID:
1068230
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 31.08.2026 20:43:11
© дата внесення змiн: 31.08.2026 20:43:11
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
