Я пірнув у минуле:
У відео, фото, щоденник,
У вірші, що писав,
Наче тисячу років тому.
Щось у серці замкнуло -
І як археолог скажений,
Я у сивих часах,
Сивий сам - з головою тону.
Не пожухли там очі мої
Та вірші не пожухли.
І болить голова
Не на дощ, а тому що - бухав,
Бо екзамени здав - і не міг
Святкувати безшумно.
І я так святкував,
Як ніхто, мабуть, не святкував.
Там, в далекому цьому "колись",
Ми зіткнулись з тобою.
Заблукав та пропав
Я у сірих туманах очей.
Ми летіли в обіймах кудись,
Ми хворіли любов'ю.
І політ цей тривав
Майже тисячу днів та ночей.
Ну, а потім був інший політ
І у тебе, і в мене.
І це теж було - вау!
Хоч по іншому, але ж - було.
І робота була - з маслом хліб,
Світ - театр, я - на сцені.
Непогано так грав,
Й не помітив, життя як пройшло.
І ось - тягне в минуле. І я
Піддаюся тяжінню.
Навіть сльози бринять -
Такі чисті - в пожухлих очах.
Але й посмішка є. Бо життя -
Це польоти й падіння.
А ще - вміння прийняти
Все те, що я тільки почав....
31 серпня, 2026
ID:
1068210
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.08.2026 08:08:33
© дата внесення змiн: 31.08.2026 08:08:33
автор: Андрей Кривцун
Вкажіть причину вашої скарги
|
