Такий вже мій хрест
Чи кара за покір
За те що без сил і без меж
Сотворила із себе лиш попіл.
Вигоряли в очах всі ті дні
Сумні до нудоти
Щасливі до болю
Як ти узяв і в один день
Показав мені волю
Показав що є жити
І як пахне замля
Мокра й холодна
Твоя рука
Осіннім подихом й обіймами нечесними
Ти посвятив мене в своє життя
Ти показав найтихіші місця
Із запахом моху і сонцем що крізь крони
Одягло на нас справжні корони.
Такий вже мій хрест
І кара за покір
За те що так довго й без меж
Залишала по собі лиш попіл.
