Ясно так палає сонце
В небесах, неначе сон це
Дивний наяву.
Лагідно воно так гріє.
Серденько моє радіє.
Я, немов живу
У раю. Так зігріває
Любо сонце й викликає
Щастя у мені –
В серці, у душі. Я маю
Щастя. Ними відчуваю
Я його, як в сні,
Адже сонце так палає
Й мило, ніжно їх торкає
Лагідним теплом,
Що в мені рікою ллється.
Серце весело сміється,
Мов птах під шатром
Неба, і співа, й радіє.
Сонце ж так приємно гріє!
Чи не сон, бува,
Це? Я сам себе питаю.
Ні, це дійсність. Я це знаю,
Бо весна жива
У моїм краю панує.
Сонце із теплом дарує
Щедро нам вона.
Дякую тобі я, весно.
Подруго моя чудеса,
Дивна й чарівна!
Євген Ковальчук, 11. 05. 2022
