Учора сяло сонце
І тіло гріло мило.
Сьогодні у віконце
Дивлюсь я – задощило.
Вже сонце не сміється,
Мене не зігріває
Так ніжно. Дощ з хмар ллється.
Він землю напуває –
Поля та огороди,
Сади… В нас за такої
Вологої погоди,
Погоди дощової
Вони дадуть нам згодом
Плоди такі смачнії,
Що ми усім народом
Збиратимем. Такії
Пахучі та красиві
Цвітуть навколо квіти,
Що в миті особливі
Ці хочеться радіти
Вкрай завдяки частково
Дощу також із сонцем,
Що сяє так чудово
Удень в нас за віконцем.
Його дощ заміщає,
Коли земля навколо
Вкрай спрагу відчуває.
Тоді за видноколо
Воно іде. Із неба,
Із хмар тоді дощ ллється,
Бо є така потреба
В землі. Вона нап’ється,
І вийде сонце знову,
Що буде ніжно гріти.
У тую мить казкову
Ми будемо радіти.
Євген Ковальчук, 07. 05. 2022