Не нужен я —
так что ж такого?
Спасибо, люди добрые.
Не буду бегать за чужим счастьем,
своего, глядишь, хватит.
Дождик льётся,
кофе пахнет,
сад зелёный.
Жизнь идёт.
А для счастья, братцы,
много и не надо:
чтобы было что любить,
чтобы было чем дышать,
да чтоб утром
хотелось вставать.
Ріка часу
Річкою пливе життя,
не спинити, не спинити.
Наче квіти в небесах,
відлітають щастя миті.
Де поділись ті літа,
де сміялись ми без краю?
Тільки пам'ять золота
ще мене не відпускає.
А-а-а… все минає,
часе мій,
ти пливеш, не зупиняєш жодну мить.
Із собою віднесеш
і сльозу, і щастя, й сміх,
навіть гріх.
А-а-а… літа,
не вернути додому.
Та любов залишиться
навіть там, де час проходить.
Не вернути тих часів,
що мов коні вороні за туманом
в скач погнались .
Скільки нездійсненних снів
на дорогах тих лишалось.
Час, хоч трохи зачекай,
дай поглянути ще разу
на рідний край.
Через гори, через води
я пройшов свої дороги.
Все змінилося навколо,
тільки серце — ще звучить,
відбиває метроном,
що життя то не є сон.
Хай летять мої літа,
хай ріка несе їх далі.
Те, що справді не мина —
залишається в печаліі.
А-а-а… часе мій,
я вже більше не тримаю.
Пливи далі,
Пливи дал,
я тебе благословляю.
Все, що було дорогим,
я в душі все зберігаю.
Тим літа́м, яких нема,
я скажу:
«Спасибі».
Промайнули ви, як сон,
та залишились
у днях.
І коли ріка життя
понесе мене до краю —
я на березі любові
вас навіки зустрічаю.
Тату!
Я люблю тебе!
Тату!
Все я пам’ятаю!
ID:
1067542
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.08.2026 05:07:40
© дата внесення змiн: 19.08.2026 05:51:11
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
А для счастья, братцы,
