Дотиком легким руки
Квітоньки торкаю
Я маленькі пелюстки.
Їхній удихаю
Запах ніжний, запашний
Я на груди повні.
Чую птиць я спів дзвінкий.
Ці пісні чудовні
Й квітоньки чудна краса
Дивні та безмежні,
Як блакитні небеса
Вільні, незалежні
Будять у душі моїй
Почування світлі.
Разом з ними добре їй.
Так, немов розквітлі
Квітоньки, вони цвітуть,
Надихають жити
Так, життя збагнути суть –
Вчитись і творити
Те, що в безвість віднесе
Зле все в світі цьому,
А натомість принесе
Добре всім і всьому.
Ми для цього й живемо,
Навіть хай навічно
Всі колись, та помремо
Тихо чи трагічно.
Доти ж лиш добро й любов
Всім, усьому й всюди
Всі несімо знов і знов –
Все життя, о люди!
Й нам їх будуть все і всі
Нести чи давати
В їхній дивній всій красі,
Що й не передати.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2022
