Між зустрічами тихо плине ніч,
Коли довкола пауза і тиша.
Немає поруч тих знайомих віч,
Але душа розмову далі пише.
Неначе у відьомській ворожбі
Цей ритуал в століттях неодмінний:
Ти закриваєш очі і в тобі
Спливає той, хто став для тебе цінним.
Це не про вимір, не про сутність днів,
Це про присутність в долі найніжнішу,
У відголосі усмішок і слів,
Що в пам’яті звучать усе чистіше.
Коли сумуєш і впадаєш в транс,
Це знак того, що серце ще кохає,
Бо все важливе, що пройшло крізь нас,
Незримий слід у душах залишає...
17.08.2026
