Ані кроку назад!
Я відкинув вже сумнів останній...
Цей приємний полон
переповнив мої почуття.
Серед сотні балад,
що оспівують тайну кохання
Наша схожа на сон
із якого нема вороття
Я не знаю, коли
перейшов цю невидиму межу,
Коли серце співа,
а душа розчинилась в тобі
Наші долі сплелись...
Я, здається, собі не належу
Та шепочу слова
як молитву святу, далебі.
Ти ізранку в росі,
вечорового сонця промінні,
У думках, що пливуть
Серед літом запечених днів.
Я схиляюсь красі
за хвилини з тобою безцінні,
Їх уже не забуть
і солодких твоїх ланцюгів...
17.08.2026
