Ісусу Христу, Богу нашому,
з любові нашої
присвячується
Душе Святий,
прийди!!
І тримаюсь, й чому не померкло?
Світло ж
сяє у склеєне Богом дзеркало
і як воно — дзеркало (!)
бачить і на Парнасі
й нецільних теж,
й ліпше бачиться
в цільнім дзеркалі
ото! ліпше — Богове щастя
як зцілюсь я причастям…
бо плавлю все
в щастя
ліпше й мачаюсь —
розплавленим щастям!!
щастям — тріщини заливаю
пора — ніби закрУглитись
я ж вийму з останньонецілого очі — і я
все до Вишнього і про Вишнього —…
слова виростуть.
Бог! —
ясний в кінці я щоразу…
і тоншають смужки поразки…
і як то? нема метафори??
бо смугасті — добачатимуть схожих — смугастих
це ж таке задоволення! — втрап: сота в соту,
як?
розум — і зачаровує??
земне знання зв’язує
себе? й тих, що слухають?!
Щасливий Бог! — Він не мною
земне знання зв’язує!..
отож є!
всі зв’язані
усезагальністю нерозуміння!..
Щасливий я, Христос в мені!
Ото — благословить ще
Пресвятая Богородиця —
відмовлюсь і від меду
заради Бога і розплавлень
й заливки тріщин, та й розколів,
що ревуть пащами…
й підвивають (а кому?)
болотне — ап! — нерозуміння і —
й не за Слово виють, проти — мов пропащії?
Мої вуха й очі до Всевишього, й час як пісок:
й мою юність — казав,
та втікають —
я ж є, в Бога в смислах — величних!!
та тримає й залізний смисл!
і ось можна не думать колінами —
й протягнути — взаємне:
буття-розуміння…
приємне…
а слово чекатиме —
на Слова Присутність…
Знов таємно!
17.08.2026,
Київ — третій вибір Богородиці
