Неправдою мене ніколи не образиш,
Ні зрадою, ні у думках, ні у яву.
Ти - мій в житті набір дороговказів,
Куди іти, в якому настрої, й обрати ще прикрасу, що пасує в дану мить - яку.
Ти - оберіг, причал, мій берег і земля моя.
А я - твоє, усе, без винятку і без образи.
Ми - дві душі, загорнуті і зʼєднані у щось одне,
ми - ти і я - одне для одного, безцінніше багатство, два алмази.
Відбиток серця, одне одного, в житті.
І шепіт чи потік ще підсвідомого, захованого - у свідоме у теперішньому часі,
Ми - вихор, буря, спокій й одночасно розлиття двох рік,
Які не підлягають керуванню і живуть по внутрішнім законам вічності наразі.
Слова і логіка - слабкі у порівнянні з почуттями,
Вони здались давно і від обох вже відреклись,
Не знаючи, як дати раду і упоратися з нами,
Двома світами, що зустрілись знову, не здались,
У боротьбі і пошуку на двох одної зіграної чи підібраної у любові гамми,
Яку зарамʼятали, в вічність упіймали, й по якій у цьому світі, тут і зараз, віднайшлись.
ID:
1067423
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.08.2026 19:16:30
© дата внесення змiн: 16.08.2026 19:16:30
автор: Irusia
Вкажіть причину вашої скарги
|
