Я здіймаю очі
В ясні небеса.
День. Нема вже ночі.
Дивная краса.
Небеса блакиттю
Вкриті. Відійшла
Ніч, і днина миттю
В край наш весь прийшла.
Сонце в небі сяє.
Світло розлива.
Ним все наповняє,
І мов ожива
Матінка-природа,
Рідная земля
І її урода –
Луки і поля,
І сади, й діброви,
І гаї, й ліси
Дивної будови,
А також краси,
Що мені бракує
Й слів, щоб описать
Їх. Весна панує.
Що тут ще сказать?
Все буя, квітує
Навкруги, цвіте,
І тепло дарує
Сонце золоте.
Ніжно зігріває
Нас воно усіх
І цим викликає
В нас веселий сміх.
Ах, весна-дівиця
Просто чарівна!
Справжня чарівниця
Добра в нас вона.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2022
