|
Не пишеться, пропало все натхнення,
Кохання - птах з пораненим крилом,
У мареві шукає одкровення,
У серці тихий стогін ллє струмком.
Пече у грудях біль оця приватна,
Зникає вмить міраж і зник Вай-фай.
Немає шансів, щирість непридатна,
Ніхто не крикнув: - ти, живи, стривай,
Не падай вниз на дно у пащу прірви,
Ти вб'єш любов і власний інтелект.
В душі та серці є отрута й вирви,
І мозок схибив, він – не той об'єкт.
Свідомо він сміявся у гримасі,
Любов принизив, плюнув їй в лице.
А потім почуття топтала маси,
Нав'язували – ти пиши оце…
Від сірості безмовної набридли…
Втікала вдалечінь, як лань-стріла.
Кохання не потрібно тому бидлу,
Там спокою немає та тепла.
І там, і тут – усюди є мінливість,
Коханого немає, зник міраж.
Абстракція чуттєвості - властивість
Відчути хоче в почуттях кураж...
16.08.2026 за мотивами
Історія створення вірша:
Не пишется, пропало вдохновение,
Любовь, как птица с раненным крылом,
В тумане пребывает - там забвение,
А в сердце стон, все мысли кувырком…
Печет в груди, давленье безысходностью,
Исчез мираж придуманный мечтой.
Нет шансов, заклеймили непригодностью,
Никто не крикнул вслед:- живи, постой,
Не падай вниз на дно, там пропасть - адская,
Убив себя - убьёшь любовь навек.
В душе и сердце есть интоксикация,
И мозг ошибся,он - не тот объект.
Намеренно смеялся и гримасами,
Любовь унизил, плюнул ей в лицо.
А после все топтали толщей – массами,
Навязывая кучу образцов.
От серости безмолвной, надоедливой,
Бежала впопыхах, как лань-стрела.
Но, для любви-безмерной, привередливой,
Покоя нет и хочется тепла...
И там, и сям – повсюду есть превратности,
Возлюбленного нет, исчез мираж.
И чувственность страдает без абстрактности,
Желает, испытать в любви кураж...
05.01.2015
Свідоцтво про публікацію: 0052002720260816
© Тетяна Іванова Юртина, 2026
ID:
1067408
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.08.2026 13:03:12
© дата внесення змiн: 16.08.2026 13:03:38
автор: Тетяна Іванова - Юртина
Вкажіть причину вашої скарги
|
