Серед літа - зима.
Сніг раптово пішов, пішов.
Ти хотіла сама,
Щоб творилося казна що.
Ось воно й почалось:
Ніч зміняє день кожен час,
І у дзеркалі сльоз
Посміхається кожен з нас
Серед болі - любов.
Вітер зорі, як пух, несе.
Я до всього готов.
Чи готово до мене все?
Зникли сни та слова.
Неба хтось розпоров шовк.
Ти хотіла сама,
Щоб творилося казна що.
Серед смерті - життя.
І немає йому кінця
Поцілунки летять,
Наче кулі, в серця, в серця.
Там немає броні...
Та й на що там вона, на що?
Я так вдячен тобі,
Що в нас коїться казна що.
14 серпня, 2026
