Не бійся зникнути у темряві безодні.
Не бійся згаснути повільно, як свіча.
Бо ми - це паща, яку вишкіряє час.
Чуже майбутнє, що ховається в сьогодні.
Не бійся втратити. Чекай від неї знаку.
Не бійся викрити, що так і не сказав.
Хто з нас зухвало вкотре вірність доказав
Тому, незваному, в пошарпаному фраку?
Не бійся здатися занадто непокірним.
Не бійся світу, кажуть, все у нім святе.
Ми надто довго говорили не про те.
Наш тихий сон був дивним і надмірним.
Не бійся нас. Ми люди і ми - вперті.
Не бійся неба, що тримаєш на плечах.
Ти знов радієш, що ти вічний Бог, хоча
І відчуваєш, як тобі бракує смерті.
Не бійся вижити у полум’ї ідеї.
Не бійся стати тим, ким стати не дано.
Свічки погасли, і чомусь гірчить вино.
Йдемо на біс в останній день Помпеї.
Не бійся схибити, коли в польоті тіло,
А п’ятий янгол гучно грає на трубі.
Ми обирали - аби тільки б не собі.
Свого життя торкаючись несміло.
Не бійся зважити, що добре, що погане,
Бо в кожного із нас окремий епілог,
Своя дорога, і, звичайно, власний Бог,
І власна осінь, що завжди приходить рано.
ID:
1067063
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.08.2026 21:38:40
© дата внесення змiн: 09.08.2026 21:38:40
автор: Seth
Вкажіть причину вашої скарги
|
