Промінь світла не знає кордонів...
Через сотні розірваних верст,
На основі прадавніх законів,
Ми несемо цей обраний хрест
За екраном смартфону лиш холод...
Довго тягнуться стомлені дні,
Це не пристрасть, а сенсорний голод:
Ти зі мною в думках і у сні,
Для нас знову сльозами пролився
Цей фантомний, виснажливий шлях.
Розійшлися... та борг залишився
Накопичений нами в віках.
Відстань - хитрий урок, а не кара,
І на зрілість провалений тест .
Чи це доля? Чи фатум? Чи карма?
Дивовижно заплутаний квест...
Так життя замісити зуміло -
Нехай кажуть про схований біль,
Спопеляє і душу, і тіло
Цей вогонь. В ньому істини сіль
Як же мало ми з вами цінуєм
Те, що доля дає задарма
І бажаєм, й кохаєм, й цілуєм...
І спокою ніколи нема...
9.08.2026
