Хмари - овечки тихенько пасуться :
у небі поживи смачної ген - ген...
Час доленосного нашого серпня !
Так... але, але, але.
Хижий вовк, мов вирок, блукає...
Усе більше й більше сліз.
Зиркає грізно, матнею лякає,
знов нападає на сусідів своїх.
Що йому треба - відомо давно -
нестерпно, нестерпно, нестерпно...
Кожному з нас бажає воно -
підступне, огидне, потворне.
Зловити мерзоту зовсім непросто,
мисливці вдивляються в обрій...
Дай Боже, аби вже просто
літав простором лелечий рій,
аби знайшов собі капкан
отой страшний російський звір !
І слово "МИР" на весь екран
складеться з переможних зір.
