День добігає знову до кінця,
Згасає сонце ген за небокраєм
В рожевім мареві краса оця
Душі здається справжнім тихим раєм
Та з кожним божим днем усе частіш
У серці чорну тугу помічаєш:
Все більше того, що було раніш,
І менше завтра, про яке не знаєш.
Шануйте й бережіть своє "тепер",
Глибокими ковтками "зараз" пийте,
Беріть "сьогодні", щоби час не стер
Цю мить святу... тому радійте й жийте!
8.08.2026
