|
Дитячий погляд повен простоти,
Здивовано спиняється на тому,
Де що не крок, то тихий дзвін ходи,
І звичний світ міняє свою форму
"Мамусю , мамо, інший Він, скажи?"
Питає тихо, бо ж не брешуть очі.
Реальність ранить, Боже бережи,
Тривоги люті і у день, і в ночі
Всміхнулась мати, обняла маля,
І відповідь дала, мов по писанню:
«Ні, сину. В ньому іншого нема
Той самий Він і шле тобі вітання.
Такий же Він, яким пішов в світи.
Та його силу не усяк помітить,
Вона не в м'язах й в поступі ходи.
А в тому, як у нього серце світить,
Протез - не мітка. Це його броня,
Яку загартувала його доля.
Не інший Він. Він той, що так щодня
Виборює майбутнєчерез волю...».
Хлопчина змовк. Дивився він у слід
І вперше бачив не протез, а крила,
Й красу ж бо справжню, і незламий хід,
І щиру велич, і незборну силу...
8.08.2026
ID:
1066989
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.08.2026 15:39:44
© дата внесення змiн: 08.08.2026 15:41:58
автор: AKM
Вкажіть причину вашої скарги
|
