Волають: "Українців б'ють поляки",
Тих, що ховаються там з переляку.
Здорових, гарних молодих і ситих,
Одягнутих та навіть розодітих.
Хтось битим співчуває, й каже - дипломати,
Повинні втрутитись, на пульсі руку мати.
Щоб стримувати злу поляцьку лють,
Бо бачиш, "кволих" українців б'ють.
А я вважаю, є в битті потреба,
Щоби привчить людей до рідного до неба.
Нехай у Польщі українці знають - в час що йде,
Не дасть їм Польща статус УБД.
Що там далеко, у чужій столиці,
Ти запросто отримаєш по пиці.
Бо в час війни, таке буває і годиться,
Сказав не те і можеш "юшкою" червоною умиться.
А виняток все ж є, жінки і діти,
Ті можуть час важкий в чужих краях пересидіти.
В. Небайдужий.
Серпень 2026 року.
